І знову на наших екранах ще одна казка-комікс виробництва Голівуду. Вінегрет з класики літературного жанру horror. Хоча настільки спотворений, що від самого horror мало що залишилося. Залишилася просто дитяча казочка. З чудовими картинками, казковими героями, прекрасними принцесами і майже щасливий кінцем. Майже, бо все ж таки фільм розраховано і на дорослих (все більше задаю собі питання – а на кого більше? Може все ж то для дітей?). Хоча якщо не чекати від цього фільму чогось надзвичайного, то для одного перегляду в кінотеатрі він цілком підходить.

Реклама була масштабною. Почалася задовго до виходу фільму і всі бажаючі могли з нетерпінням насолоджуватися чеканням. І на думку натовпу чекати було на що. Містер Хайд, Франкенштейн, Дракула і, нарешті, головний герой – нащадок знаменитого професора Ван Хельсінга. Одні знаменитості. Літературні. І в одному флаконі. А ще купа грошей, витрачених на спецефекти.Хоча зазвичай за таких умов нічого високоінтелектуального та з глибоким сюжетом чекати і не доводиться. Але всі завжди чомусь мають надію на приємні виключення. Та не той це випадок... Точніше режисер не той.

Стівен Соммерс(Stephen Sommers) можна сказати новачок у екранізації коміксів такого жанру. Хоча і досить вдалий новачок. Але тільки в плані режисерських прийомів та спецефектів. Типова риса Голівуду не обминула і цей фільм – що замовляють, те і робимо. А замовляють багатобютжетні блокбастери, на яких можна заробити купу грошей. Це той випадок, коли добра реклама вирішує все. Як це не прикро.

Та все ж треба відзначити трохи і акторський склад. Високих вимог до них не ставили, отже вони зіграли добре... відносно цього фільму. Трохи комедійності ніякого драматизму і публіка споживає із задоволенням. Для особливо прискіпливих – останні хвилини фільму – не все ж повинно закінчуватися хеппіендом. Красунчик Хью Джекман (Hugh Jackman) у головній ролі, не менш зваблива Кейт Бекінсейл (Kate Beckinsale) у ролі його подружки Анни Валері. Але сюжет розповідати не буду. Фільми треба дивитися, а не читати увертюри.

І про ще один неприємний момент фільму – спотворення літературної реальності. Причому повне і катастрофічне, як на мене. Я розумію, що то не стосується всіх розумних і освічених людей, що за життя перечитали багато різно літератури і знають хто такі ті ж самі Дракула, Хайд, Франкенштейн. Але! Набагато більше таких, що про них навіть не чули. А фільм побачили, бо його після такого рекламування пропустити його було важко. І що вони тепер собі уявляють? Дракула – вампір, що утримує гарем і постійно незрозумілим способом „штампує” тисячі діточок, Франкенштейн – так і досі незрозуміло є він добрим чи злим персонажем, начебто добрим та все ж з великим „але”, і нарешті сам Ван Хельсінг – бандит, якого постійно розшукує поліція. Мда...

Насамкінець хочеться тільки додати – будь-яке кіно варто дивитися з відповідним настроєм і не чекати від нього забагато. Можливо тоді воно і сподобається. А ще ніколи не варто забувати про літературні першоджерела. Хоча б для того, щоб справляти враження грамотної людини і на питання „хто такий професор Ван Хельсінг?” не відповідати – „герой однойменного фільму”... Готично приємного перегляду...

(c) Український Готичний Портал (www.gothic.com.ua)