Каждая страна должна иметь своего хриплоголосого, в конец пропитого и декадентского (желательно абсолютно) барда. У нас это Высоцкий, в Америке Леонард Коэн (немного с дзэнским уклоном), во Франции Serge Gainsbourg.
(c) peoples.ru
З цією людиною я вперше познайомилась років з п'ять тому, коли Французький культурний центр влаштовував на кіностудії Довженка ретроспективу його кіно. Тоді в маленькому "совковому" залі були переглянуті його еротичні "Я люблю тебе... Я тебе також ні" (Je t’aime... moi non plus) і "Шарлотта назавжди" (Charlotte for Ever). Враження були незабутні. Особливо від першого, де головну роль зіграла Джейн Біркін. На той час я вже була спокушеним кіноманіяком, але було в цих фільмах щось надривне, що змусило мою пам'ять активізуватися і запам'ятати їх. Хоча навіть більше не їх, а самого Сержа Генсбура як фігуру одіозну і надзвичайно харизматичну.
Він не був вродливим, але користувався шаленою популярністю у жінок - Бардо, Біркін, Деньов, Аджані і це далеко не повний перелік тих, хто побував у його ліжку. Він був талановитим не лише в кіно - прославився і заробляв на музиці (як пишучи, так і виконуючи її), з дитинства був художником та музикантом, потім фотографом, письменником, продюсером і зрештою - провокатором та скандалістом. Він жив так, як сам того хотів і тим само створював цілу епоху в культурному житті не лише Франції, а й всього світу.
Генсбур має багато прихильників по всьому світу і до цього часу. Один з них і зняв фільм "Генсбур.Герой і хуліган" (Gainsbourg, vie heroique) - фільм, який в обмеженому прокаті у нас запустив "Артхаус Трафік". За що їм велика подяка (і зокрема за показ з субтитрами - взагалі не розумію як можна перекладати кіно з такою кількістю прекрасної музики (це був закид в москальський бік, які озвучувати Сержа відправили товариша "Шнура"))! Пам'ятаючи все описане вище я просто не могла його пропустити. Зізнаюсь чесно - до перегляду я рецензій не читала, трейлерів не бачила і взагалі уявляла собі банальну біографічну документалку. Частково тому вважаю зараз свої враження від переглянутого настільки сильними. Написати зараз, що кіно просто чудове - це не сказати нічого. Воно прекрасне в візуальній своїй частині - над ним працювала команда, що створила "Лабіринт Фавна" Дель Торо. Воно надзвичайно романтичне через реальні любовні історії самого Сержа. Воно надривно-драматичне через знову ж такі реальні переживання Генсбура. Воно тішить вуха через гарно підібраний саундтрек, в який увійшли знамениті пісні, які ще за життя Генсбура стали визнаними світовими хітами. І я навіть не буду зараз писати тут рекомендації щодо перегляду - думаю все і так зрозуміло. Єдине що скажу - встигніть сходити в кінотеатр і отримати насолоду від перегляду сповна.
І ще зважаючи на те, що я пишу тут зараз про самого Сержа Генсбура, а не про один переглянутий фільм, додам трохи особистого. Ця людина вже стала для мене секс-символом. Ця людина цілком уособлює той образ, в який так легко закохатися. Він не вродливий, але за його харизмою цього не абсолютно помітно. Він написав найкраще в музичному світі зізнання в коханні (його можна послухати нижче). Він був собою і я думаю, що він був цілком задоволений прожитим життям, навіть не зважаючи на те, що в ньому не було абсолютного і безхмарного звичайного людського щастя. Він був генієм, якому таки вдалося перевернути цей безмежно нудний і сірий світ...
Одне з найзнаменитіших фото цієї пари.