Десять років тому, в 2001 році в далекій Данії було створено унікальний проект, котрий майже всі ці роки не випускав жодного офіційного чи неофіційного релізу. Першим і останнім на даний момент став «A Martyrium Of White Roses», що виданий культовим лейблом Cold Meat Industry в 2009 році. І при цьому команда давала безліч концертів по всьому світу та стала фактично сенсацією в постіндустріальній музиці. Все це про Die Weisse Rose. І сьогодні ми з вами познайомимось ближче з його творцем – Томасом Бойденом (Thomas Bøjden). Він розкаже про себе, своє дітище, музику, стосунки з іншими музикантами та про багато інших речей, про які не розповідав ще жодному слов'янському виданню.

Інформація про альбом «A Martyrium Of White Roses»:

Лейбл: Cold Meat Industry

Дата релізу: 27 травня 2009

Жанри: martial industrial, neofolk, apocalyptic folk, martial, postindustrial, experimental

Короткий опис: Die Weisse Rose представили на суд публіки матеріал, що розривається між ліризмом та трагічністю. Стилістично він тяжіє до martial industrial, альбом цей вкрай кінематографічний. Він ніби служить саундтреком до фільмів Верховена. Численна кількість голосових семплів, з тієї ж стрічки, між іншим, і запозичених, музичні уривки та голоси, що належали зниклим людям, реконструюють атмосферу того часу, візуалізуючи перед слухачами картини з життя фашистської Німеччини. Мінімалістичні органні та скрипкові мелодії гарні, але мінорно печальні, як, наприклад, в треці  «Letzter Wille» або в тому, що відкриває альбом, «A Martyrium Of White Roses». «Im Nebel» – «В тумані» – мелодекламація вірша Германа Гессе. (опис взято з сайту www.Last.FM)

Evilly: У тебе немає власного сайту. Зате є сторінка гурту на Facebook. Там же ти розміщуєш і свої числені фото. Можливо у тебе є особистий блог чи щось такого типу?  

Томас: Я використовую лише Facebook. Але думаю завести аккаунт на Tumblr. Мені частково це подобається - ви не можете отримати всю інформацію про гурт лише погугливши. Це підтримує таємницю. І я вважаю, що це робить мистецтво більш потужним. Замість того, щоб просто скористатись пошуковиком та отримати всю інформацію за 2 хвилини. 

Evilly: І ось таке відношення призвело до того, що про гурт Die Weisse Rose занадто мало інформації в мережі. Розкажи нам трохи про історію створення твого дітища. І чому саме «біла троянда»? Це випадковість чи це має якийсь більш глибокий сенс? 

Томас: Для мене «біла троянда» має багато інтерпретацій. Від краси та трансформації до великої кількості езотеричних значень, що пов'язані з цим іменем. Біла троянда - це символ чистоти і дійсно саме чистота як ключовий символ для розуміння чогось, про що я знав з тих пір, коли все починалось. Я вважаю це свого роду заохоченням для справжніх цінителів, коли лише в одному імені можна знайти різні значення в залежності від контексту та мети. Саме тоді хочеться ознайомитись з музикою та лірикою, яку я роблю для гурту. Не так давно (мається на увазі концерт 15-го жовтня 2011 року - прим. автора) я був в Португалії, грав на одній сцені з Death In June та мав прекрасну розмову з Дагласом про його уявлення про «білі троянди» та їх символічну цінність в його власній роботі, про способи, якими Жан Жене (французький письменник, поет і драматург - прим.автора) та Юкіо Місіма (японський письменник та драматург - прим. автора) використовували трояни як символ повторення в своїй творчості. Для мене ж було дуже важливо, щоб назва могла адаптуватись до різних контекстів та змогла виразити зміни та перехід до різних стадій. Щось живе та щось не статичне. Таким чином, це не випадковість. Я надаю перевагу мистецтву, яке дуже сфокусоване.

Evilly: А чи є щось спільне в назві гурту з однойменним фільмом Майкла Верховена про Третій Рейх? 

Томас: Так, я знаю фільм Верховена про німецьку групу супротиву під назвою «Біла троянда». Хоча я маю визнати, що знайшов обтяжливими образи цих студентів та їх зради занадто одномірні. Тому, що я думаю, що складність їх боротьби була насправді більш глибокою аніж те, що був спроможний розказати Майкл Верховен в 90-та хвилинах основного часу фільму. Але історично сама група, документи їх справ, листи  та листівки, які вони лишили після себе, я вважаю дуже поетичними і те, що вони обрали білу троянду як символ, звісно ж, мало зовсім інше символічне значення, ніж те, про яке знав я коли обирав назву свого гурту. Тим більше це ще й символ незкоренності. І так, історична Die Weisse Rose, безумовно також вплинула на мене і я можу постійно повертатись назад до неї, як до джерела стабільного натхнення. Тому як наш час дійсно потребує супротиву цьому бездушному століттю, коли наші вороги - це все навколо нас у своєму різноманітті форм.

Evilly: Ти насправді думаєш, що вороги серед тих, хто тебе оточує? Подібне ставлення до світу якось впливає на твою роботу в DWR? І як історик, я думаю, що ти мав би мати більш позитивне ставлення до навколишнього світу.

Томас: Ні, вони лише підтверджують моє спостереження, що я роблю правильні речі. І хоч те, чим я займаюсь паралельно на даний момент, це навчання історії - я дійсно не переслідую ніяких освітніх цілей в тому, що даю людям своєю музикою. Це не моя участь - розказувати що є правдою, а що ні. Кожен може подивитись навколо себе та побачити, куди рухається бездушна маса, а потім скласти свою власну думку. 

Я ні в що не вірю... Але у мене є велика зацікавленість міфологією. Тому як я думаю, що міфологія відображає щось глибоко занурене в людський мозок. І що це унікальна людська традиція розказувати такі історії. Міфологія - це древній шлях розказати про такі речі, про які наука намагається говорити зараз. А також тому, що я не вірю в релігію. Тому як це лише політичний інструмент для управління людством. 

Evilly: Так. Але політика більш реальна. Вона не дає пусті обіцянки. Іноді.  

Томас: Погоджуюсь. Але релігія, з моєї точки зору, спосіб контролювати людей. Точнісінько так само, як і політика. 

Evilly: Деякі люди потребують контролю. 

Томас: Так, і багато людей повинні розуміти відповідальність в тому числі.  Але маси в своїй чисельності дурні.  

Evilly: А ти часом не мізантроп? Тому, що я бачу деякі ознаки цього у нашій розмові.  

Томас: Іноді я можу бути мізантропом. Але взагалі - ні, я не схильний до цього. Я дуже люблю бути в компанії правильних людей. І просто ненавиджу, коли люди демонструють свою тупість, неосвіченість та нетерпимість. Я також не цікавлюсь політикою. Вважаю, що це для людей, яких або цікавлять гроші, або вони хочуть прості відповіді на свої питання. Я цікавлюсь іншими речами - малювання, література, музика та інші форми мистецтва. 

Evilly: Добре, повернемось до музики. Одного разу холодним осіннім днем я йшла під дощем по вулиці та слухала в плеєрі твій альбом. Я подумала, що така музика може стати добрим саундтреком для апокаліпсису. Що ти думаєш про це?

Томас: Можливо, Луї-Фердинанд сказав краще, коли написав: «До біса реальність! Я хочу померти в музиці, а не в аргументах, або прозі. Люди не заслуговують нашої самопожертви, відмовляючись з головою зануритись в маячню, що нас оточує! До біса їх!» Апокаліпсис - це як фінал. І тому як я не вірю, що такі речі мають лінійний характер, вони, здається, більше працюють в циклах та кругових рухах. Або це просто можливо тому, що я старію... Але я впевнений, що чим старішим ти стаєш, тим більше ти отримуєш знань про те, як все рухається від меншого до більшої картини світу і того, як ми собі уявляємо, що є нашою реальністю. А шум дощу, або звук наповнення келиха хорошим вином, або плач - це все, звісно ж, гарні способи додати будь-який настрій до альбому. 

Evilly: А до якого фільму ти б хотів бачити саундтреком свій альбом «A Martyrium Of White Roses»? Щось історичне, драма, наукова фантастика, бойовик чи щось інше? Або, можливо, ти нізащо не віддав би свою музику в кіно?  

Томас: Я б більше хотів бачити фільм в абстрактному ключі, де пелюстки троянд тихо падають на передньому плані як сніжинки. А чоловіки з жінками з відчаєм ридають та проводжають один одного з таким відчаєм та фрустрацією, що душать один одного до смерті. Але, чесно кажучи, це не моя участь - вказувати людям, що вони повинні бачити в цьому. Я лише композитор та автор, і залишу кіновиробництво іншим, хто більш здатен робити такі речі.

Evilly: Ну в твоїх живих виступах дуже сильна візуальна частина, тому про це і запитую. А скажи, всі свої перфоманси ти вигадуєш самостійно? 

Томас: Так. Я вірю, що мистецтво повинно бути всеоб'ємним. Від аудіо до візуального представлення команди. Потрібно залучати різноманітні елементи, які всі разом, об'єднуючись і зроблять це одним цілим. Коли ми слухаємо музику вдома на CD і зовсім інша справа, коли ми сприймаємо музику на концерті. І розуміючи це, вам доводиться використовувати різноманітні способи подачі, щоб звернутись до слухача. По суті, вся музика є комунікацією і всі пісні з самого моменту народження бажають бути почутими. Навіть якщо всі ці пісні призначені лише для творця - це як екзорцизм почуттів, бажання буде завжди складатись з того, щоб вигнати це.  

Evilly: На живих концертах з тобою виступають різні цікаві люди, відомі своїми іншими проектами - наприклад, Кім Ларсен (Of the Wand & the Moon) або Роз-Марі Ларсен (Ordo Rosarius Equilibrio). Як ти збираєш команду для концертів?  

Томас: Це не Роз-Марі, це інша дівчина. 

Evilly: О, жах! Як я могла сплутати учасницю своєї найулюбленішої команди?! Нема мені прощення... 

Томас: Ха-ха! Знаєш, найсмішніше те, що вони дуже схожі і ця дівчина теж була на обкладинках диску Ordo Rosarius Equilibrio. :) Ну, а повертаючись до питання... Так, кожного року я працюю з великою кількістю різних людей і практично не буває двох таких концертів, де був би однаковий склад. Мені подобається такий підхід, коли лайнап постійно міняється, хоча це створює незручності час від часу, але кожні зміни просто відкривають нові можливості. Коли вони міняються настільки часто, це дає мені можливість працювати з більшою кількістю дійсно талановитих людей, які мають одну спільну рису не зважаючи на всю їх різнобічність - я завжди насолоджувався їх попередніми роботами. Я вважаю, що всі люди, з якими я працюю, мають одне і те ж художнє бачення і якийсь «священний драйв», що часто був основною причиною, чому я в першу чергу обирав саме їх. На щастя, я був в стані принести їм користь, допомагаючи тим чи іншим способом. 

Evilly: Цікава позиція. Але чому б не повторювати концерти в тому ж складі... Ці люди залишаються твоїми друзями і підтримують таку ж концепцію? 

Томас: Дійсно, це правда. Я думаю, що часто це зводиться до того, що кожен може зробити в цей момент часу. Але одна річ, якою вони всі наділені, міститься в тому, щоб заповнити місце і часто з цих чудових зустрічей в рамках Die Weisse Rose розвивається міцна дружба і це прекрасно, тому як дає світоч новим людям і сіє нове творче насіння.  

Evilly: Ти також працюєш і з багатьма іншими проектами. Наприклад, нещодавно вийшов диск команди Jännerwein з твоєю участю - ви записали спільну пісню «My Prime Of Youth». Розкажи трохи про ці співпраці. З ким ти ще працюєш, або плануєш це в майбутньому?

Томас: Так, за ці роки мені пощастило працювати з великою кількістю найрізноманітніших людей, або в контексті DWR, або інших груп. І я вдячний за цю співпрацю незалежно від її форми. Було чудово створювати щось з людьми, роботою яких ти захоплюєшся, і це завжди заспокоює - те, що ти робиш, підтримує певний стандарт, оскільки існує взаємна повага до роботи один одного. Так, співпрацю з Jännerwein виникла завдяки тому, що в них була центральна роль в альбомі «A Martyrium Of White Roses» і всі вони допомагали мені разом та кожен окремо. Вони завжди допомагали DWR і, безумовно, візьмуть активну участь в майбутньому альбомі, який побачить світ наступного року. Інші люди, з якими я працював, такі як Кім Ларсен та Джон Мерфі, або Герхард з Allerseelen є моїми близькими друзями і я знаю, що я можу на них покластися в сенсі DWR в тому числі, а також вони впливають на мене безпосередньо в процесі написання музики. Повинен сказати, що я граю дуже багато концертів і також можу виконувати пісні до їх релізу на диску, що дає їм довше життя, тому як в процесі вони обробляються багатьма фільтрами і кілька разів бувало так, що потім пісні дуже сильно відрізнялись від початкового вигляду. Тому співпраця працює в обидві сторони однозначно, і я щасливий творити таким чином. Це забезпечує те, що не надто цілеспрямований матеріал буває відфільтрований і доведений до ідеалу за допомогою інших. 

Evilly: Як довго ти займаєшся музикою? У тебе є музична освіта? 

Томас: Ні, у мене немає музичної освіти. Але я завжди оточував себе музикою, навіть з раннього дитинства. Насправді, деякі з моїх ранніх дитячих спогадів пов'язані з музикою. Також, я пам'ятаю, що був захоплений тим, що музика може розказати історію, або викликати якісь почуття. На даний момент більша частина музики, яка зараз створюється, мені набридла до смерті, якщо казати по правді, і я більше зацікавлений в самих музичних традиціях, або психологічних ефектах, які можна викликати музикою як інструментом. Але, зрозуміла річ, є ще багато музики, яка здатна заволодіти моєю увагою, якщо потурбуватись і знайти її, і потім це природно - поставити запитання «чому» і «звідки» виникає те відчуття, яке змушує мене слухати. Не те, щоб я аналізував всю музику, але деяку, яка чіпляє мене з перших акордів, яка резонує всередині мене з якоюсь фамільярністю, або чимось «непояснюваним» і потім частіше більш цікаво, принаймні з моєї точки зору, звідки це береться. Але потрібно пам'ятати, що більшість музики в основному лише спосіб комунікації від артиста до слухача і, можливо, моє минуле вчителя літератури є основою для спроб аналізувати мотиви творів та донесення якогось меседжу. Це ж щось!  

Evilly: Від музики переходимо до професії. Крім вже згаданої тобою літератури ти займаєшся ще й історією. Ти викладаєш всесвітню історію чи лише історію своєї країни? Ти знайомий з історією України? 

Томас: Моя професія вчитель і викладаю я світову історію загалом і все те, що стосується історії Данії. Тому я можу розказати багато про це. Але переважно все ж про Данію. 

Evilly: Добре. Давай тоді ти назвеш 5 фактів про Україну, які прямо зараз прийдуть в твою голову.  

Томас: Кілька років тому у мене був величезний інтерес до голоду в Україні і того, як Сталін довів український народ до голоду... І як все це приховувалось. Крім того мене цікавила роль України в операції «Барбаросса», коли німецький вермахт поїхав на схід в 1941 році. Знаю ще про Чорнобиль. Можу сказати, що Тимошенко дуже гарна жінка. І взагалі українські жінки дуже гарні і думаю, що багато з них носять таку зачіску, як в Тимошенко. :) 

Evilly: Нажаль більшість не носить. Це давня народна українська зачіска і зараз лише Тимошенко зробила її своїм фірмовим стилем.  

Томас: Але жінки повинні це копіювати, тому що виглядає це пречудово! А Севастополь в Україні? Багато речей, які я знаю, асоціюються з Другою Світовою війною. І я не знаю відомих українських авторів, чи художників. Який сором! І якщо бути геть відвертим, то для мене більшість старих радянських республік схожі одна на одну. Але якщо я приїду в Україну, я обов'язково дуже добре підготуюсь до цієї подорожі! 

Evilly: Ловлю на слові! Дуже дякую тобі за інтерв'ю і за таке цікаве спілкування. Сподіваюсь, нашим читачам воно сподобається і в тебе з'явиться багато фанів в Україні, які будуть з нетерпінням чекати твого шоу з білими трояндами на берегах Дніпра. Удачі і до зустрічі в Києві!  

Примітка: автор першої фотографії - Дуглас Пірс (Douglas Pearce), проект Death In June. 

(c) Український Готичний Портал (www.gothic.com.ua)