Evilly personal place

Однажды культовые родители дарк/нео-фолка DEATH IN JUNE решили огласить прощальный мировой тур на честь своего 30-летия. И, к сожалению, в их планы не входила ни Украина, ни Киев. Москве тогда повезло больше и преданные фанаты поехали туда. Было это в октябре 2011 года. И, похоже, тот тур прошел настолько успешно, что Дуглас Пирс передумал и захотел вернуться...

Слухи в украинской альтернативной тусовке начали ходить еще с конца зимы 2012. Но достоверную и официальную информацию организаторы огласили только 29 апреля на концерте NADJA в киевском клубе XLIB - DEATH IN JUNE посетит Киев в рамках восточноевропейского тура "We Drive East!", организованный Arcto Promo. Новость настолько взволновала местную публику, что желающие приобрести билеты выстроились в очередь еще до начала их продаж.

Аналогично и Украинский Готический Портал не мог пройти мимо настолько культового события для всей украинской альтернативной сцены. Ведь Дуглас Пирс стоял у истоков мировой готики еще в далеких 80-х, когда она только зарождалась в британских андеграундных клубах. Также, не могли мы не поддержать нашего хорошего постоянного партнера Arcto Promo, для которых этот киевский концерт DIJ должен был стать первым на территории Украины. Статус группы также подтверждал тот факт, что о ней вспомнили далекие от подобного рода событий СМИ - анонсы появлялись в местных газетах типа "Коммерсант", "Комсомольская правда", "Корреспондент", а также множестве Интернет-ресурсов. 

"Выходцы с эзотерического подполья Британии", как нарицал пресс-релиз, выбрали замечательное название для своего тура и включили в него три страны - Украину, Белоруссию и Россию с двумя концертами - Москва и Санкт-Петербург. И дату тоже было выбрано не случайно (по мнению ярых поклонников Дугласа, которые прекрасно знают его нежную любовь к символизму в собственном творчестве). Итак, "Смерть в июне" пришла на территорию постсоветского пространства в дни летнего солнцестояния - именно в июне.

Второй дарк-фолковый концерт в Украине (с заграничными участниками этого жанра) проходил в том же самом месте, где и первый (напомним, что первыми были итальянцы Spiritual Front) - киевском клубе Sullivan Room. Здесь нужно отметить, что место практически идеально подходит для концертов подобного рода. Маленький камерный клуб с большой театральной сценой, завешенной драматическими красными портьерами, комфортно вмещает в себя до 300 посетителей. В этот раз их было далеко за 300, потому некоторые бытовые вещи, как, например, духота в зале из-за кондиционеров, которые не справлялись со своей работой, немного мешали. Но истинных фанов такими меочами не испугаешь. Они прекрасно знали, почему организаторы писали на афишах - "первый и последний концерт в Украине".

Та час вже перейти і до самої події, а не ходити навколо. 21 червня виявися для мене днем непростим та напруженим. Адже саме цього четверга співпав ще один концерт з прямою трансляцією в інтернеті, де мені довелось виконувати свої прямі технічні обов'язки. Та на щастя ввечері це відбувалось в телефонному режимі, тож завад спостерігати постать Дугласа Пірса на сцені зовсім не намічалось.

Отже, у клуб Sullivan Room я прибула близько за півгодини до часу, що був заявлений на афіші. Публіка під вхід вже потроху підтягувалась, але лишалась на вулиці - в холі першого поверху сам Дуглас розкладав торгову точку з мерчендайзом від легендарних DEATH IN JUNE. Час під дверима минув швидко - поки привіталась з організаторами, дочекалась нашого штатного готичного фотографа та поспілкувалась з публікою, то вже й почали пускати в сам клуб. Ми ж вирішили підніматись туди відразу - хотілось пити та якомога швидше сховатись від вечірнього сонця під прохолодою кондиціонерів.

Ось тут саме те місце, де слід зробити невеличкий ліричний відступ та розказати про те, наскільки важлива така річ, як атмосфера. Атмосферу на концерті створює все - не лише сама музика та музиканти, а й звук, місце, шоу, обслуговування в барі, люди, які тебе оточують, і навіть запах перед сценою. Коли ці всі речі гармонійно доповнюють одна одну та складаються в цілісний пазл - ти отримуєш від виступу (і не обов'язково свого улюбленого музиканта) справжній музичний оргазм.

Та повернемось назад у восьму годину вечора 21 червня. Піднявшись пафосними сходами на другий поверх, крадькома глянувши на себе у величезне дзеркало в зовсім не готичній золотій рамі, ми потрапили в абсолютно темний концертний зал клубу. Спочатку було здивування. А потім, коли очі трохи звикли до темряви після яскравого сонця на вулиці, ми потрапили в передконцертну атмосферу клубу. Воістину, першим, що спало на думку, став Девід Лінч. Червоні завіси сцени були щільно запнуті, світло проникало в залу лише з боку бару, над яким висіли старі радянські платівки з логотипом "Мелодія". Невелика кількість публіки стояла або під баром, або під самою сценою, вбиваючи час очікування світськими розмовами. А фоном до цієї всієї картини звучали фортепіанні партії DEATH IN JUNE з останнього альбому "Peaceful Snow" і дуже хотілось вірити, що там за криваво-червоними портьєрами сцени дійсно сидить сам Дуглас з фортепіано.

Таємна інформація про час виходу на сцену наших британських гостей стала доступна вашій покірній слузі дуже швидко, тож проблема нестерпного очікування мене не хвилювала. Тим більше публіка прибувала дуже швидко та поспілкуватись було з ким. Навіть по відвідувачам було помітно наскільки неординарним очікувався концерт. Перш за все в залі були присутні практично всі організатори готичних та навкологотичних подій Києва. Окрім них спостерігалось багато музикантів, серед яких були найвідоміші та найстаріші готи України гурт Кому Вниз (повним складом), зовсім неготичний, але альтернативний гурт Dead Boys Girlfriend, колишній директор найвідомішого дарк-фолкового гурту України ВІЙ (дивно, що самих музикантів не було, хоча цілком можливо, що вони радували в цей день своїм концертом інше місце) та багато інших. Нажаль людей було настільки багато, що в тісному натовпі й не всіх вдавалось розгледіти. До речі, дуже цікаво чи не було часом в залі представників такої формації, як Neкраїна (гурт вже дуже давно припинив своє існування, але став легендарно відомим завдяки україномовній збірці каверів DEATH IN JUNE). Окрім того, було дуже приємно побачити дуже давніх знайомих і друзів, яких вже багато років не спостерігалось на готичних вечірках та фестивалях України.

Та ось нарешті весь фоновий шум натовпу було брутально розірвано барабанним стуком. Величні портьєри почали повільно розсуватись. Хмари білого диму повалили зі сцени в зал, а за ними почав проступати спочатку чорний "піратський" фірмовий стяг DEATH IN JUNE зі сріблястим черепом, а потім і фігура самого Дугласа - в незмінному камуфляжі та впізнаваній страшній масці. Шоу почалося.

Під барабанний бій зазвучали "персональні мантри DIJ" і публіка почала щільніше підтягуватись до сцени. Декого магія гурту заворожила відразу, інших - через деякий час. Спочатку звучали менш відомі композиції, які через не надто гарно налаштований звук спочатку взагалі важко було відрізнити одну від одної, але потім звук вирівнявся, Дуглас заспівав виразніше і вже з кожною наступною композицією натовп підспівував все гучніше. А під час виконання "All Pigs Must Die" давній друг поруч зі мною кричав "Це екстаз!" та обіймався на радощах. Наступною зазвучала легендарна та моя улюблена "Little Black Angel", від якої на очах з'явились сльози.

Слід зазначити, що більшу частину концерту я провела на особливому "пункті спостереження" - на сходинках між першим поверхом, який уособлював собою фан-зону та другим поверхом, де розміщувались віп-столики. Місце виявилось ідеальним - прекрасно було видно як сцену, так і публіку. На подібних концертах спостереження за публікою є моїм окремим задоволенням. Дуже приємно бачити натхненні та щасливі обличчя, які отримали одну свою мрію та можуть дотягнутись до неї фактично руками. Цього разу серед відвідувачів були і такі, які сиділи на підлозі прямо в натовпі та медитували, були й ті, хто голосно підспівував практично всі пісні, були й ті, хто не міг стояти на місці і танцював під таку не зовсім танцювальну музику. Музикантів теж було видно чудово - як Дугласа Пірса, так і його друга та колегу Джон Мьорфі, що розмістився з барабанами на задньому плані. Окрім того окремим задоволенням та доповненням атмосфери концерту був запах від ароматичних паличок, які запалював на сцені Дуглас. Я оцінила це як шанувальник ароматерапії.

Але ніщо не триває вічно... Коли мені у справах паралельного концерту, довелось на 5 хвилин покинути, зал, повернувшись вже бачу, як музиканти покидають сцену. Ні-ні-ні, давайте на біс! І звісно ж без нього не обійшлося. Вони повернулись і таки заграли. Кілька останніх чарівних мелодій з "останнього концерту". Сум в поєднанні з неймовірною радістю від того, що це все дійсно було тут і зараз, і ти був при цьому присутнім. Увімкнулося світло, на фоні знову ж таки зазвучала музика тих, хто щойно покинув сцену, але публіка не надто поспішала розходитись. Півтори години їм явно було мало. Особливо палкі фани, яких теж, між іншим, було немало, дружно стали під дверима гримерки, менш нахабні та більш скромні стали чемно чекати в залі, але всім хотілося одного - автограф та почути кілька слів від легенди. І він таки вийшов. Але цього моменту ми вже не дочекалися - тяжкий робочий день давав про себе знати, та й наступний мав бути не менш відповідальним.

А щасливий та задоволений Дуглас Пірс з компанією, провівши три дні в Києві у розпал футбольного чемпіонату ЄВРО-2012, вирушив радувати московську публіку. Нажаль порадувати публіку білоруську цього разу не вдалося через скасований концерт у Мінську. Та маємо надію, що білоруські фани відвідали концерти туру в столицях сусідніх держав і також лишились задоволеними. Та як би там не було, а Дуглас Пірс має рацію:

And time will stand still for you

Open up you mind

And ku ku ku, baby...

(c) Український Готичний Портал (www.gothic.com.ua)