Чарлі та Шоколадна фабрика (2005)
І знову чарівне тріо казкарів-кінематографістів створило шедевр – зовсім не дитячу казку. Чи то пак, не зовсім дитячу. Книгу для дітей «Чарлі та шоколадна фабрика» (Charlie and the Chocolate Factory) Роальда Даля (Roald Dahl) вже раніше робили спробу екранізувати. 1971 року з’явився фільм, знятий за цим твором. Історію Роальда Даля просто не могли проіґнорувати, бо вийшла вона аж надто вже яскрава (у друкованому варіанті). Але не можна стверджувати, що режисеру Мелу Стюарту (Mel Stuart) це вдалося.
Холодний вітер, що проймає до кісток... напівтемрява, яка приховує непотрібні речі і підкреслює зловіщі обриси сірих будинків та голих дерев... ніжна приємна музика, що додає описаному пейзажу містичності й загадковості... Уявивши все це ви зануритесь у чарівну атмосферу ґотичних казкових світів. А якщо самі не можете нафантазувати, то варто звернутись до казок знаменитого Тіма Бартона (Tim Burton). І якраз є гарна нагода – в кінці цього року виходить в прокат новий мультфільм Майстра «Труп нареченої» (Corpse bride).
Спочатку він зняв мультфільм. А лише потім почав робити кіно. Перша його робота була зовсім не дитячою і визначила особистий кіностиль на багато років вперед. Тепер його називають «похмурим казкарем», що розповідає дитячі історії дорослим. Все це про людину, яка зачаровує світ своїми казками – Тіма Бартона. Творити Бартон починав на всім добре відомій студії Уолта Діснея художником. Але малювати позитивних героїв йому аж ніяк не хотілося, тому з-під його олівця все більше виходили похмурі й не надто добрі зайчики та лисички.
Спостерігати афганське кіно пересічному українцеві (та й не тільки йому) доводиться не часто. Якщо й взагалі доводиться. В кінотеатри воно не потрапляє і у більшості Афганістан асоціюється не з кінематографом, а скоріше з тероризмом. Та не зважаючи на такі доволі невтішні факти це кіно не лише просто існує, а ще й здобуває престижні міжнародні нагороди. А особливо деякі стрічки, з’явившись раз, досить довго не зникають з поля зору інтернаціональної спільноти. Яскравим прикладом і є рецензований сьогодні фільм «Усама» (Osama) від Сіддіка Бармака.
Чи доводилось вам коли-небудь чути Індустріальну симфонію? Точніше – бачити. Саме словосполучення вже викликає певний інтерес. Ще мабуть додам того ж зацікавлення, якщо скажу, що таку назву має майже невідомий фільм Девіда Лінча (David Lynch). А якщо точніше, то «Індустріальна симфонія №1. Сон розбитого серця» (Industrial Symphony №1. The dream of the broken hearted, 1990). Хоча можна перекласти і як «Мрія розбитого серця» - від цього назва стає тільки романтичнішою.
