Blood! You precious blood!
Вампіри... вампіри. Вампіри! Вони всюди. Просто не всі їх бачать та відчувають. Уявляєте, їх колись навіть боялись – це вже зараз деякі особистості тільки і мріють, що зустріти справжнього вампіра і стати його жертвою. Тема вампірів була настільки актуальною у всі часи, що не оминула і кінематограф. Отже, сьогодні поговоримо про вампірів у кіно.
До певного моменту навіть не підозрювала, що такий жанр як „треш”(trash) має місце і в українському кіно. Хоча чому б йому не бути?.. І от такий момент настав – тепер точно знаю, що є. Моментом став перший конкурсний день 34-ого кінофестивалю „Молодість” – в позаконкурсній програмі в Домі кіна демонстрували українське кіно останніх років.
Комедія, трагедія, чи фарс?.. Така думка крутилася в моїй голові після перегляду фільму Ульріке Оттінгер „Бридкий Орландо”(Freak Orlando) в рамках позаконкурсної програми кінофестивалю „Молодість’2004”. Відбувалося це під час показу ретроспективи фільмів цієї відомої німецької режисерки, „Бридкий Орландо” був третім з переглянутих і тому я перед показом вже трохи знала куди йшла. Але все ж він був найнезвичайнішим з усієї програми.
Сьогодні буде написана рецензія на дуже незвичайну роботу – стрічку з жанру арт-порно. Улюблена жінка-режисер – Катрін Брейя (Catherine Breillat) – і остання її робота – „Анатомія пекла”(вона ж „Порнократія”( „Anatomie de L'enfer”(Pornocratie))) – заслуговує на увагу однозначно. Правда тільки для осіб віком старших 18-ти років – порно є порно, хоч і арт. Тому всі, кому менше вказаного віку, можуть навіть не продовжувати далі читати. Але це так – ліричний відступ. Краще зосередитися на самій суті. А зосередитися варто, бо тут не все так просто.
Коли кіновиробництво стає промисловістю, воно втрачає весь свій шарм та інтелектуальну складову. І в даному випадку байка про кількість та якість застосовується чи не найвлучніше. Мова йдеться про відомого „промислового гіганта” кіновиробництва – Голівуд. Люди всіх часів та народів завжди прагнули і прагнутимуть тільки „хліба і видовищ”. А ще – наш світ підкоряється бажанням більшості. Що ж спільного у цих двох фактах і як це стосується нас?
