Саме так хотілося б сказати про фільм Юрія Іллєнка „Молитва за гетьмана Мазепу”. Молитва за Україну, про Україну і для України. Просто і у всіх відношеннях, адже цей фільм зачіпає все – від мистецтва й до політики. Звичайно ж українських. Надзвичайна візуально-сюжетна феєрія, яку нарешті вдалося побачити.
Світом править реклама. Світом кінематографа також. Кілька сенсаційних легенд ще до виходу фільму і принаймні фінансовий успіх стрічці гарантовано. Саме така ситуація і склалася з режисерським дебютом Мела Гібсона(Mel Gibson). „Страсті Христові” став тим фільмом, що його очікували не стільки з естетичної точки зору, а як нове релігійне одкровення. Гібсон зіграв на почуттях. І зіграв надзвичайно добре.
Цього разу в поле зору випадково потрапила легка французька комедія. Хоча чому випадково? Випадковостей в житті не буває. Буває кіно під настрій. І це саме той випадок.
Розпусник – він розумний і нахабний, водночас дотепний і без комплексів. Добре розбирається як в науках, так і жінках. На його думку. Все це про одну реальну людину – відомого філософа Дідро. Саме один день з його життя і складає сюжет фільму.
І знову на наших екранах ще одна казка-комікс виробництва Голівуду. Вінегрет з класики літературного жанру horror. Хоча настільки спотворений, що від самого horror мало що залишилося. Залишилася просто дитяча казочка. З чудовими картинками, казковими героями, прекрасними принцесами і майже щасливий кінцем. Майже, бо все ж таки фільм розраховано і на дорослих (все більше задаю собі питання – а на кого більше? Може все ж то для дітей?). Хоча якщо не чекати від цього фільму чогось надзвичайного, то для одного перегляду в кінотеатрі він цілком підходить.
60-ті роки ХІХ століття, загадкова Японія, відважні самураї, жорстокі клани, символічні кімоно – все це можна побачити у фільмі Йодзи Ямада „Сутінковий самурай” (Tasogare Seibei). Дуже атмосферний фільм. Під час перегляду занурюєшся в Японію позаминулого сторіччя навіть сам не помічаючи того. На перший погляд така собі типова східна мелодрама з елементами бойових мистецтв. Але ж ні – все набагато складніше і глибше. Дуже багато філософії. Звичайно ж східної. Дивне фільм залишає враження – наче створений для того, щоб відпочити і розслабитись під час перегляду, але не дуже то вдається. Мабуть просто тому, що захоплює.
